четверг, 7 ноября 2013 г.

0.0040

Із дорожніх заміток експедиції. Передрук з блокноту.



"Шоколадно-чорна ніч. Примарне місячне сяйво ледь вихоплює з загального мороку контури дерев.  Прогулююсь нічним садом, вдихаючи останні аромати осені – пожовкле листя, присмак болота та останній спів цикад. Ніжна інтимність темряви, вільний простір для уяви. Тихий шелест вітру у змерзлих кронах голих дерев. Ідилію місця доповнює запах кави з теплої філіжанки в руках. Зорі висять так низько, що майже зачіпаєш їх головою. Велика ведмедиця. Оріон. Ліра. Зорі як ніщо інше доводить, що минуле, теперішнє та майбутнє існує в одній миті. Їх легке мерехтіння – це мерехтіння століть. І наче з глибини віків чути заклик муедзина до вечірньої молитви."

Крим. Бахчисарай, 26.10.13