Трагедія в два акти

В Крим дуже легко закохатися. Не в саме море, що хвилями розбивається об його берег, а саме в цю частинку тверді, що протистоїть стихії. Ніде більше по Україні не зустрінеш таких скель, що гордо в небо стримлять, ніде більше не відчути п’янкого аромату трав на засушливому хребті, а дзвін цикад погожої зоряної ночі. Всі ці чудеса можна побачити тільки оминаючи великі, та й малі, курортні міста. Відчути спокій природи можна лише позбувшись метушні на гомону міста з його пляжними відпочивальниками та туристами всілякого толку. Але, минаючи великі міста, закриваючи очі на трагедію обмеженості буття цивілізованого роду, постає інше горе, яке показує себе в далеких селах, що поховалися між відрогами гір, ця трагедія дивиться на вас мертвими очицями, коли ви екскурсією переїжджаєте з одного місця на інше. Всі дивляться, проте мало хто бачить.

РПЦ-шоу

В мире есть вещи, которым просто перестаешь удивляться, которые стают такой же обыденностью как и утренний кофе, хотя и не есть такими же приятными. Но есть и такие события, которые вызывают в душе просто ураган эмоций, вне зависимости от количества повторов. К сожалению, история которую я расскажу вызывает лишь негодование и отвращение.

0.0036

І в правду,  Доля – дама з Причудами. Ніколи не подумав би що колись знову повернуся до дитячого табору. Особливо після Одеси. Але все змінюється і я опинився в дитячому таборі ЕкстреМал. Тут я спочатку мав викладати фотографію, але через певні обставини я став інструктором зі скелелазіння в фотографічній групі. Ну, по суті, ще не став, бо діти приїдуть тільки в неділю або в понеділок, але так сказали. Що ж, обидва можливих варіанта мені подобаються і  від нового призначення мені гірше не стало.