0.0031

     Повертаюся до будинку після різдвяної коляди в церкві. Відкриваю промерзлими руками замок. Лише з третього разу попадаю в отвір для ключа. В кімнаті не набагато тепліше ніж ззовні. Темно. Стоїть важкий аромат перебродившого вина, ладану та сторічних шкарпеток. Вмикаю світло. Як би кінець світу стався б, то виглядав би він напевно так само. Серед кімнати лежить одинокий валянок, трішки втоптаний в підлогу. Стіл захаращений інструментами. На маленькому його клаптику, відведеному під їжу лежить яблуко, на якому вже почала зароджуватися нова цивілізація. Ну нічого, де наша не пропадала. Потрібно розвести багаття в пічці, але немає сірників. Телефоную Миколі, він каже, що їх у нього немає та радить «збігати через дорогу» в магазин. Добре. Але, перекладаючи з гуцульської, «збігати через дорогу» - це спуститися до річки, дійти до мосту (а все це при тому що снігу по коліно), Перебігти підвісний міст та прошкутильгати пів кілометру до магазину. Повернувся. Сірники, сіль. Решта провізії є. Розпалюю пічку. Живильне тепло потроху починає заповнювати кімнату. Ніс поступово відтаює. Готую їсти, в пошуках цукру знаходжу в банці кусок зачерствілого хлібу. Будні бродяги. Голодний, холодний та втомлений, але, безперечно, щасливий. В такі моменти відчуваю себе по-справжньому живим.

     Дім старий та постійно видає різні дивні звуки. Мимоволі починаєш вірити в реальність барабашок.

     Про саме свято трохи пізніше, коли розберу завали фотографій.

0.0030

Нещодавно відбулася моя чергова поїздка, на цей раз занесло мене до моря. Але якщо бути точнішим, то в славне місто на березі лимана - в Білгород-Дністровський. Приїхали ми і одразу взялися за роботу. Так, зовсім забув, зінмали ми (Ігор Середа та я) публіцистичний фільм про Аккерманську фортецю,

 

0.0029

 

Audentes fortuna juvat

 Публікую те, що колись надихнуло мене на подорожі та зробило з мене того, ким я є...

Генрі Хаггард - "Алан Куотермейн"

И эта цивилизация! Что дает она? Целых сорок лет провел я среди дикарей, изучая их нравы и обычаи, потом несколько лет я прожил в Англии, и, по собственному глупому разумению, присматривался к детям цивилизации. И что же я нашел? Огромную пропасть между теми и другими? Нет, небольшое расстояние, которое простодушный человек легко перепрыгнет. Дикарь и цивилизованный человек очень похожи друг на друга, только последний — изобретательнее и обладает способностью комбинации. Зато дикарь, насколько я узнал его, не знает жадности к деньгам, которые, подобно раку, впиваются в сердце белого человека. В общих чертах дикарь и дитя цивилизации сходны между собой. Смею думать, что высокообразованная дама, читая эти строки, улыбнется наивности старого глупца-охотника, когда подумает о своих черных, увешанных бусами сестрах! Улыбнется также высококультурный прожигатель жизни, смакуя свой обед в клубе. Цена этого обеда могла бы прокормить целую неделю не одну голодную семью! Моя дорогая барышня! Что это за прелестные вещи надеты на вашей шейке? Они имеют странное сходство, особенно, когда вы надеваете низко вырезанное платье, с украшениями дикой женщины. Ваша привычка вертеться под звуки музыки, ваше пристрастие к притираниям и пудрам, уловки, к которым вы прибегаете, чтобы заполучить себе богатого завоевателя, который должен сделаться вашим супругом, ловкость, с которой вы убираете себе голову перьями и всякой всячиной — все это приближает вас к вашим черным сестрам! Вспомните, что в основных принципах вашей природы — вы совершению схожи с ними! Вы, сударь, также смеетесь? Пусть дикарь придет и ударит вас по лицу, пока вы наслаждаетесь удивительно приготовленным блюдом, мы увидим тогда, не сидит ли в вас самих такой же дикарь?!

0.0028

Білгород-Дністровський та плівка

0.0027

От мира вдали,

Там, где отражает вершины

Озерная гладь –

Исчезнет, я знаю, бесследно

Вся скверна, осевшая в сердце

                             Одзава Роан

Праві, тисячу разів праві япошки. Саме тут, серед гір, саме ці незмінні віками могутні моноліти можуть повністю перевернути твою душу, передєрєбанити її, викинути все зайве, розкласти все по поличкам. Саме тут душа заспокоюється, саме тут народжуються найкращі думки, в такі моменти споглядання природи, в недосконалій досконалості можна знайти гармонію в собі. З гір завжди повертаєшся іншим, вільним душею в клітку міста, а свобода вона тут і виглядає вона так…

0.0026

Інколи здається, що світ має належати котам...

0.0025

Інколи відсутність ідеального, повне порушення всіх правих, відхід від класичних естетичних норм може дати цікавий результат, створити об'єкт, що затримує на собі погляд, навіює спогади, наштовхує на роздуми...