четверг, 22 мая 2014 г.

Навіяне Pink Floyd-ом

Pink Floyd-и були одним з тих гуртів, на піснях яких я виріс. Вони не лише познайомили мене з хорошою музикою, але й були першими хто познайомив з фізикою (С детства мы знаем дисперсию света, спасибо Пинк Флойдам за это). І от в мережі наштовхнувся на їх новий кліп присвячений до ювілейного перевидання альбому The Division Bell.


(нижче більше)



Кліп повертає в ті далекі часи, коли все було просто, зло було злом, добро - добром, а світ безмежним. Дитинство - золота пора, можна сміливо мріяти і вірити в що завгодно. Час, коли в лісах жили чудовиська, а в космос ми літали, як на дачу за картоплею. Все було можливо в наших сміливих мріях, які були такими ж безмежними, як і наш всесвіт.

Зближаючись з землею, проходячи крізь її атмосферу та, попутно, приймаючи душ в північному сяйві ми опиняємося в ще одному загадковому та рідному місці моїх мрій - Прип'яті. Ех, цей п'янкий запах анархії та свободи. Місця де тебе може чекати все що завгодно, де ти, як останній самурай, живеш лише одним днем, не сподіваючись на наступний. Омріяне місце всіх сталкерів, де багатство стоїть пліч-о-пліч зі смертю, де чудеса приховуються за маскою небезпеки. Місце спотвореної романтики, яке було створено похибкою однієї людини.

Але досить слів, давайте просто мовчки посидимо 5 хвилин та втечемо від дійсності за межі реальності.





Ви ніколи не хотіли стати космонавтом, подорожувати від планети до планети та вивчати космос? Чи просто втекти від реальності в якусь богом забуту місцину на нашій землі?

Комментариев нет:

Отправить комментарий