Бортовий журнал. Криворівня 26.01.14

Це досить таки контрастний перехід від революційних буднів до монументальної величі гір. Наче ці два світи існують незалежно один від одного, усвідомлюючи лише своє власне існування. Один світ з барикадами, пострілами та вибухами гранат, де мовою є сила, а аргументом  - коктейль Молотова. Та інший світ – столітні гори в усій своїй високій красі, місце де можна рукою торкнутися неба. І єдиною точкою перетину цих двох антиподів – я. Йшов сніг, театр хребтів вистроїв свою мізансцену, глядач – серце. Гори ніжно розчинялися в сірому мареві хмар, невимушено створюючи рівномірний купол над головою, що відділяв нас від всього світу. Куліси. Гра світла та тіні. Монохроматичність декорацій та тьмяність кольорів, запах морозу. Картина спокою та рівноваги. Саме те чого так не вистачало по життю. Нічого важливого в цей момент не існувало – революція, відсутність роботи, уявне кохання, все це лишилося десь далеко позаду, настільки далеко, що просто починаєш сумніватися в реальності історії, часу, буття. Крок за кроком долаючи метри снігу, пересуваючись в розведеному якимось деміургом акті, граєш свою роль. Відчуття гармонії всередині ні з чим та ніколи не порівняється. Хочеться, так хочеться продовжити цю мить до нескінченності, закільцювати. Чай. Печиво. Курага. Ландшафт не стоїть на місці. Вітер та сніг своїми ненавмисними рухами перекреслюють канву простору заново. От вже і мої сліди ледь видно, потрібно повертатися в долину до своїх проблем. Але ж ми спускаємося лише для того щоб знову відчути пряний смак сходження на гору.

На злобу дня

От поясніть мені, як Майдан може щось змінити, якщо він зараз знаходиться в позиції коли він нікому, фактично, не заважає, як можуть щось змінити постійні теревені зі сцени, як пасивна бездіяльність може посунути ситуацію? Прийнятий сьогодні закон просто може усунути тих, хто каже незручні для влади речі. І до окопного сидіння на Майдані додасться ще й інформаційний вакуум, що, на мою думку, прискорить перехід до стагнації, після чого всі розійдуться по домівках. І от ми вже живемо в країні з строєм як в Білорусії чи Росії. Це дуже неприємна ситуація виходу з якої я не бачу. Так, Майдан самоорганізувався, всередині почалися громадянські зрушення, але проблема в тому, що Майдан став організмом відокремленим, явищем самим по собі, здатним вплинути локально, але неспроможним на зміни. Майдан перейшов в зону комфорту не лише по відношенню до себе, але і до проблеми, яку він був призваний вирішити.

Сьогоднішнійц день - останній, коли можна було дихати вільно.

Та трішки Бродського до теми

Только пепел знает, что значит сгореть дотла.
Но я тоже скажу, близоруко взглянув вперед:
не все уносимо ветром, не все метла,
широко забирая по двору, подберет.
Мы останемся смятым окурком, плевком, в тени
под скамьей, куда угол проникнуть лучу не даст.
И слежимся в обнимку с грязью, считая дни,
в перегной, в осадок, в культурный пласт.
Замаравши совок, археолог разинет пасть
отрыгнуть; но его открытие прогремит
на весь мир, как зарытая в землю страсть,
как обратная версия пирамид.
"Падаль!" выдохнет он, обхватив живот,
но окажется дальше от нас, чем земля от птиц,
потому что падаль - свобода от клеток, свобода от
целого: апофеоз частиц.

0.0041

More Crimea adventures

0.0040

Із дорожніх заміток експедиції. Передрук з блокноту.

"Шоколадно-чорна ніч. Примарне місячне сяйво ледь вихоплює з загального мороку контури дерев.  Прогулююсь нічним садом, вдихаючи останні аромати осені – пожовкле листя, присмак болота та останній спів цикад. Ніжна інтимність темряви, вільний простір для уяви. Тихий шелест вітру у змерзлих кронах голих дерев. Ідилію місця доповнює запах кави з теплої філіжанки в руках. Зорі висять так низько, що майже зачіпаєш їх головою. Велика ведмедиця. Оріон. Ліра. Зорі як ніщо інше доводить, що минуле, теперішнє та майбутнє існує в одній миті. Їх легке мерехтіння – це мерехтіння століть. І наче з глибини віків чути заклик муедзина до вечірньої молитви."

Крим. Бахчисарай, 26.10.13

0.0039

Їздив нещодавно в черговий раз в Судак, на цей раз у власних справах. Потрібно було зняти фільм на диплом. Ідея, можна сказати, була Благородна – хотів зробити кіно про ветеранів альпінізму і скелелазіння, показати їх у контрасті з їх протилежностями, підмонтувати кадри молоді, що п’є, бабусь та дідусів, які цілими днями сидять на лавках і нічого не роблять, та різних товстунів з вулиць. Дивно навіть те, що ідея, те як я це все бачив мені подобалося, і знав що її прийме мій майстер. Але хорошому не довго бути, мої ідеї напоролися на рифи реальності. Нажаль були обставини з якими я не міг нічого вдіяти. Але не будемо про погане. Довго я не сумував і переключився з відео на фото і за три дні в мене було три сильних враження.

0.0038

Сторінка з моїми фотографіями у Фейсбуці, долучайтеся! https://www.facebook.com/radionovphoto

Страница с моими фотографиями на Фейсбуке, присоединяйтесь! https://www.facebook.com/radionovphoto

Page with my photography on Facebook, join! https://www.facebook.com/radionovphoto

0.0037

Сокол, гора, на яку я дивився кожен день протягом місяця. Всім серцем хотів піднятися на неї, але не склалося. Душа рветься назад. Взяти напарника та підкорити. Але не можу. Доведеться чекати....