На злобу дня

От поясніть мені, як Майдан може щось змінити, якщо він зараз знаходиться в позиції коли він нікому, фактично, не заважає, як можуть щось змінити постійні теревені зі сцени, як пасивна бездіяльність може посунути ситуацію? Прийнятий сьогодні закон просто може усунути тих, хто каже незручні для влади речі. І до окопного сидіння на Майдані додасться ще й інформаційний вакуум, що, на мою думку, прискорить перехід до стагнації, після чого всі розійдуться по домівках. І от ми вже живемо в країні з строєм як в Білорусії чи Росії. Це дуже неприємна ситуація виходу з якої я не бачу. Так, Майдан самоорганізувався, всередині почалися громадянські зрушення, але проблема в тому, що Майдан став організмом відокремленим, явищем самим по собі, здатним вплинути локально, але неспроможним на зміни. Майдан перейшов в зону комфорту не лише по відношенню до себе, але і до проблеми, яку він був призваний вирішити.

Сьогоднішнійц день - останній, коли можна було дихати вільно.

Та трішки Бродського до теми

Только пепел знает, что значит сгореть дотла.
Но я тоже скажу, близоруко взглянув вперед:
не все уносимо ветром, не все метла,
широко забирая по двору, подберет.
Мы останемся смятым окурком, плевком, в тени
под скамьей, куда угол проникнуть лучу не даст.
И слежимся в обнимку с грязью, считая дни,
в перегной, в осадок, в культурный пласт.
Замаравши совок, археолог разинет пасть
отрыгнуть; но его открытие прогремит
на весь мир, как зарытая в землю страсть,
как обратная версия пирамид.
"Падаль!" выдохнет он, обхватив живот,
но окажется дальше от нас, чем земля от птиц,
потому что падаль - свобода от клеток, свобода от
целого: апофеоз частиц.