Майдан 3.0

Майдан вже давно став самостійним органом супротиву нашого диктаторського режиму. Кожна потреба його задовольняється людьми, які його підтримують, які так само розділяють його цілі та бачення майбутнього. Так в останні морози було направлено дуже багато різної гуманітарної допомоги, аби підтримати наших бійців за свободу, аби вони не позамерзали на барикадах відстоюючи честь та гідність Людей. Але ми. Здається, потроху забуваємо про одну маленьку річ, яка і робить нас Людьми – співчуття, співчуття навіть до наших ворогів. Адже ж там, по іншу лінію фронту стоять такі самі українці як і ми, з тими ж само потребами, але які вимушені виконувати ворожі накази. Які так само стоять там зараз на морозі. Я не кажу зараз про Беркут, в мене самого до них є багато злого в серці, я зараз кажу про Внутрішні війська. Якщо у протестувальників є якась можливість пройтися та розігнати кров, то вони мусять стояти з щитами та тримати лінію. Я вважаю, що аби не нагнітати ще більше атмосферу громадянської війни, потрібно зробити жест доброї волі. Це дуже необхідно, особливо в нинішній ситуації загрози силового розгону, яка постійно висить над нами як Дамоклів меч. Нам потрібно вийти зараз до них, з термосами, пиріжками та теплими ковдрами та показати, що ми не такі злі демони, якими нас малюють, що ми дійсно люди, здатні до співчуття. І хто зна, можливо, при наступному наказі вони відмовляться йти на нас. Адже настав час перейти від слів про мирне врегулювання, до прямих дій. Зараз, як ніколи раніше, потрібно налагоджувати мирний діалог на от такому «сусідському» рівні. Давайте замінимо коктейль Молотова на чай, а каміння на ковдру, змінимо кнут на пряник. Такі дії принесуть нам лише користь, адже в далекій (чи не дуже) перспективі нам всім жити разом в одній країні. Не варто ділити людей на злих та поганих. Ці дві риси існують однаково в усі людях. Потрібно пам’ятати, що пекло дуже легко розворушити в середині (що ми бачимо зараз), але деструктивні сили ніколи не принесуть нам користі. Давайте разом будемо допомагати одні одному, які б вчинки не розділяли нас, корабель влади тоне, настав час згадати що українці стоять з обох сторін барикад.